Чи можна навчити того, хто цьому усіма силами опирається?

З блогу Березової Юлії.

".. виклад будь-яких понять найкраще розкладати "по поличкаХ", проговорювати кожне слово, семантику. Інакше, ми ведемо учнів або до зубріння понять та правил, або до максимального абстрагування від них".

Прикро, що таких записів у інших бракує. Адже
розмірковування, осмислення, пошук відповідей - ось справжній шлях розвитку. Аналізувати свою роботу найважче. Але щонайменша спроба в цій справі - це крок уперед. А хто на це не здатний, хто діє з переконанням "мені і так все подобається, мене і так влаштовує", не просувається, а деградує (адже світ завжди рухається). Відчувати задоволення, що ти сьогодні зробив багато або просунувся на хоча б йоту, дуже важливо, а ще дуже важливо завжди ЗНАТИ і ХОТІТИ стати кращим. А от цього, на жаль, багатьом бракує. Ні, після одного висновку, ви не позбавитеся труднощів, ви ще не один раз припуститеся  помилок, і це нормально. Але щоденна, щогодинна робота над собою лише згодом дасть свої результати.

А поки дехто із студентів  щиро переконанні, що все й так добре, вони не вбачають нічого особливого в тому, що вони не можуть самі помітити, визначити (а отже й виправити), моменти своєї роботи, що потребують шліфування, відпрацювання, удосконалення, уважаючи, що для п’ятикурсника вони вже зробили достатньо. Такі  студенти нагадують п’ятирічну дитиу, що відмовляється вчитися танцювати, бо !вона ж і так гарно танцює! (це потім у 12 вона зрозуміє і зпишеться у гурток). Прекрасно бути дитиною, щирою і наївною. Але ж  ви берете відповідальність за інших, то чи можете ви собі дозволити розкіш дитячої наївності, інфантилізму, незрілості у самооцінці. Час ПРОЯВЛЯТИ себе дорослими і відповідальними!

***

Наш студент-п’ятикурсник ЯКІСНО відрізняється від третьокурсника, у якого і руки, і голос тремтить,  і очі бігають, і де стати не знає, і як до дошки підійти не знає, і що робити на уроці, як його планувати, писати, а що вже говорити про спілкування з учнями, а про те, щоб пояснити доступно, дохідливо, інтуїтивно відчути, де треба додаткове  питання поставити, а де навідне - про це взагалі на третьому курсі і не йдеться. Третій курс – перші кроки планування, перші кроки по класу, перші зустрічі з очима учнів, перші спроби запам'ятати конспект.

На четвертому курсі студент починає нести відповідальність за планування роботи на уроці. Основне завдання на практиці четвертого курсу – навчитися самостійно визначати основні етапи уроку, планувати навчальні ситуації (підетапи) до кожного етапу, обирати методи і прийоми для досягнення завдань кожного етапу. А для цього студент консультується з керівником і вчителем, і багато спостерігає: учиться розрізнювати методи і прийоми, що застосовує вчитель. У вчителя форми, методи й прийоми на підсвідомості, вони є складовою його техніки, він не називає учням, що зараз він ставить проблемне питання, а зараз завдання за змістом тексту, а зараз питання на перевірку розуміння. Якщо не навчився розрізнювати навчальні ситуації (а кожної своє завдання, своя структура, свої спеціальні методи й  прийоми), то вся діяльність вчителя виглядає БЕСІДОЮ, адже слово – основний інструмент вчителя, а треба навчитися розрізняти і форми словесних реплік вчителя, і їхню мету. Ось тут і виявляються величезні проблеми, адже АНАЛІЗ уроків, це складана дія, це кожного разу міні-контрольна з методики. А чи всі наші студенти  гарно виконали цю роботу на четвертому курсі? В ідеалі студент четвертого курсу, якщо ще не вміє, то принаймі знає, яким має бути гарно спланований урок (логічний, вмотивований, результативний). Звичайно, іноді знаєш, що не так, але не виходить, тоді звертаються за допомогою, або багато тренуються – вчаться. А чи розуміють сучасні п’ятикурсники, що НЕДОРОБЛЕНЕ на четвертому доводиться наздоганяти на п’ятому?

 Ще одне важливе завдання четвертого курсу: студент оволодіває необхідною технікою управління учнівською аудиторією. Четвертий курс – повне завершення практичної підготовки, студент отримує право на педагогічну діяльність. Звичайно, це не завершення навчання, адже розвиток педагогічної майстерності процес безперервний і безкінечний.

Отже, на початок п’ятого курсу студент повинен знати, яким він хоче бачити свій урок, знати основні положення методики, прагнути працювати у класі результативно, тобто розуміти, що у клас він заходить УЧИТИ, РОЗВИВАТИ учня, ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ НАБУТТЯ ДОСВІДУ, що урок - це навчальна комунікація, продуктивна й творча.

Звичайно, п’ятикурсник має «ГАРНО ВИГЛЯДАТИ  В КЛАСІ», тобто вільно спілкуватися, пересуватися, бути відкритим до взаємодії з учнями, виявляти бажання навчати інших. У переважній більшості з цим наші п’ятикурсники справляються, тобто, якби у класах були прозорі стіни, то ніхто б не засумнівався, що в класі знаходиться вчитель. Картинка виходить гарна. Це успіх? Так, звичайно. Цей крок пройдено!

Але чи влаштує ваших учнів, їхніх батьків, що вчитель непогано виглядаєте у класі?

Ви б, мабуть, хотіли,  щоб вашу дитину у школі все ж таки ВЧИТИЛИ та РОЗВИВАЛИ, ви б хотіли, щоб вчитель підтримував її інтерес до навчання, учив вчитися, а ще дбав про те, щоб їй було комфортно, доступно, зрозуміло. Ви хотіли б у 5-му класі шукати когось, хто уроки з нею вивчить, бо вчитель на уроці думає, що навчає, а насправді розказує  без зворотного зв’язку,  опитує, а не забезпечує системність знань контрольними методами навчання), задає питання (ПИТАЄ),  дає розпорядження виконати завдання (вправу, прочитати, написати тощо)?

Отже, які ж основні завдання практики на п’ятому курсі? Максимально розвинутися, узяти максимум для подальшого самостійного професійного розвитку. Виявити свої особистісні якості, сумлінність, небайдужість, прагнення, бажання саморозвитку. Звичайно, ви можете дуже сподіватися, що ваші зв’язки з педагогікою припиняться рівно у той момент, як отримаєте диплом. Повірте, те чого ви зараз можете навчитися і проявити є надзвичайно важливими вміння соціалізованої і конкурентоспроможної особистості. У будь-якій справі цінуються сумлінність і відповідальність, а ще здатність сприймати і розуміти, вчитися.

Підготовка і проведення уроків на п’ятому курсі мають певну особливість – ви працюєте в системі. Ваші уроки - це планомірний, осмислений рух. Ви маєте можливість побачити власні результати, адже у класах ви працюєте цілих три тижні. Це і комунікація з учнями, це і знання, і врахування їхніх індивідуальних особливостей, це і конкретні навчальні результати. Ви вже повинні вміти планувати серію уроків, у взаємозв’язку, з конкретним навчальним результатом. Ви вже повинні відчувати і знати, як зробити роботу учнів вашого класу результативною, корисною. Але це глобальні завдання, у їх розв’язанні ви зараз робите певні кроки-спроби.

Важливим є й наступне: ви пройшли чотири курси технологій (російської мови, світової літератури, української  мови та літератури), відвідали і стали учасниками Форуму молодих вчителів, Філологічної школи, відкритих занять тощо, а отже маєте усвідомлюєте, що саме на вас покладений обов’язок привнести в школу дух інноватики й пошуку. Обов’язкове завдання випускної практики – це набуття першого досвіду  у застосуванні сучасних педагогічних технологій!

Але ж яка може бути інноватика, про які сучасні технології може йтися, якщо дехто ще й досі ніяк не може зрозуміти, якщо щось недопрацьовано на третьому-четвертому курсі, то спочатку потрбно подолати ці сходини. Це суттєва перепона у роботі. Тоді всі пробачилося, то й зараз пройде. Звичайно, пройде, але якою ціною?  Тоді не могли написати висновки з уроку-спостереження - і на п’ятому ніяк, минулого року не могли знайти сили проаналізувати власний урок – де ж їх знайти, коли ми вже такі дорослі і собі дуже подобаємося. Але ж аналіз, самоаналіз – це не зло, це вміння сказати, де «+», а де прорахунок. Тільки прикро «+»  не вміємо назвати, бо слів методичних бракує, а прорахунки і недоліки не відчуваємо. Що ж роблять, коли самі не відчувають? Звертаються до авторитетних джерел, прислухаються, а не шукають спосіб опору та захисту, виправдання. Вашим учням ваші виправдання стануть у пригоді?

Цікаво, що чим більше спілкуєш з нашими студентами, тим більше вражаєшся їхній безпідставній самовпевненості (чи прояв байдужості?). Досвідчений учитель не скаже вам, що є теми легкі. А у вас «Правопис ь» - легка тема. Тоді чому ж, провчившись у школі, здавши ЗНО, приходите на перший курс і Валентина Володимирівна стільки сил витрачає на цю легку тему? Так, звичайно, університетські лекції не для учнів, але якби тема була легка, то чого ж помилки роблять після 11 років навчання?

Звичайно, досягнення гармонії у вчинках і діях людини – це питання одвічне. Але потрібно докладати чималих зусиль і рухатися, рухатися, але суттєвою перепоною на цьому шляху є

і занадта самовпевненість і самовдоволеність: «мені все подобається». Цікаво, що ми, викладачі, так про себе б не змогли сказати: ВСЕ.

і черезмірна самокритика, аж до самобичування: «мені нічого не подобається», «мені нічого не вдається», «ніколи не зможу», «це не можливо». Який у самокритиці, якщо вона деконструктивна. Так, можливо вас пожаліють, а ваших учнів хто жаліти і вчити буде?

і відсутність оцінних ставлень: «я нічого про себе сказати не можу». 

і відсутність бажання: «мені це не потрібно», «я не бачу сенсу». Навіщо в клас заходите?

і відсутність віри й прагнення: «це не для мене». Буває, потрібна психологічна допомога.

Помічали в собі чи оточуючих? Знаєте, що роблять люди, коли розуміють, що щось відбувається не так? 

Міркуйте, думайте, не зупиняйтеся.

Пам’ятайте, ви ВЖЕ ПРАЦЮЄТЕ, хтось уже офіційно в школі, а хтось працює стажером вчителя. Оцінюєтеся ви не за перспективою, що «колись з вас будуть люди», а за тим, як ви вже сьогодні себе проявляєте на робочому місці.

Чи хочеться вам, щоб у закладах харчування, у комунальні чи торгівельні сфері, банківських установах, десь-інде  працівники не розуміли своїх обов’язків, або відверто ігнорували їх, не чули й не виконували розпорядження керівництва, впадали в розпач і відчай, депресію, або навпаки були не здатні на самооцінку, і всі рекомендації і настанови сприймали як посягання на їхню особистість. Ви хочете жити в середовищі людей, що ігнорують закони права, не бажають приймати світ у його розвитку й динаміці?

Тому починати треба з себе. Ви не такі, отже, є сподівання, що й світ навколо вас хоча б частково буде іншим, кращим.

Ми чекаємо РОЗУМНИХ, ДЕТАЛІЗОВАНИХ, ТВОРЧИХ конспектів, ЯКІСНИХ аналізів та самоаналізів.

P.s. Аналізувати свою роботу найважче. Стороннє око бачить усе значно краще. Є такі недоліки роботи, що без спостереження уроку й виявити неможливо (конспект гарний, а на практиці не виходить). Але без якісного конспекту, продуманого і осмисленого, вдалу роботу організувати  жоден учитель-майстер НЕ ЗМОЖЕ! Якщо вчитель запрошує своїх колег, проводить відкриті уроки, він готується довго, наполегиво, ретельно. Тому все починається з планування!

Звичайно, керівнику (вчителю) завжди легше помітити ваші  проблеми й недоліки уже в процесі вашої роботи на уроці. Найважче їх попередити, передбачити під час перевірки конспекту. Якби ви це розуміли, то усвідомлювали б важливість дотримання певних вимог підготовки до уроку (деталізація конспекту, вчасні консультації на кафедрі та багато іншого, що подавали в методичних рекомендаціях, розказували на конференції, училися на парах).

Цього року ВПЕРШЕ така кількість студентів не скористалася можливостями навчитися, розвинутися, просунутися. Невже можна ВСЕ ЗНАТИ і ВМІТИ? Дивно, чому  ж тоді досвідчені вчителі і консультуються, і радяться,  дослухаються порад …

Коментарі, якщо ви прочитали, обов'язкові!