Чи можна навчити інших того, чого сам не знаєш?

Сьогодні тиждень почався з неприємних вражень.  

Прикро, але скільки б сили й свого часу ми не витрачали часу на студентів, якщо вони не здатні оцінити зусилля сторонніх, віддати стільки скільки в них вкладено (бо були б вдячні і свідомі, то віддавали сторицею, тобто працювали на декілька порядків більше). 

Наша викладацька професія буває найневдячнішою професією в світі. Лікаря згадують, коли захворіють, хлібороба, можливо, коли мріють про смачну булку, бухгалтера, коли зарплату перераховують, а от наш час чомусь уважається таким собі безкоштовним додатком до звання студент: якщо я студент, то мене мають навчати. Про свої обов'язки студент талановито забуває.

А скільки треба вкладатися в студента, студента, який безсоромно забирає наш час, а його робота припиняється рівно в ту мить, як розстався із викладачем. Якщо практикант не працює 6-8 годин на добу щоденно без вихідних, у нього апріорі не може щось вийти на практиці. І кожен день іде в його скарбницю або втрачається безповоротно, назад втрачений і недопрацьований час під час практики не повернеш. Можна, звичайно, останні дні попрацювати так, щоб не втрати останні ознаки самоповаги й людського обличчя.

(Сьогодні кожен із керівників мав такі "приємні" хвилини своєї роботи)

Як можна пояснити здоровим глуздом наступні ситуації:

1.      Практикантка працює (відпрацьовує) під час практики й тому не встигає підготуватися до уроків.

Як можна пояснити батькам цих учнів, що вчителька  приходить і ставить експерименти на учнях, утримує їх 45 хвилин у класі, а потім батьки учнів, щоб підготувати своїх дітей до тематичної атестації,  мають вільний від навчання час витрати на додаткові заняття, репетиторів, а це ще й додаткові витрати. Як Ви би були на місці батьків, що б ви робили, з такою вчителькою.

А чи хотіли б ви їхати у маршрутці водій, якої вимушений підпрацьовувати одночасно з керуванням авто? Ви можете уявити ситуації, де людина неякісно виконувала свої обов’язки через те , що в неї зарплата невелика і їй потрібно шукати додаткову роботу? У всіх дуже різні уявлення про мало чи багато, але матеріальна сторона не може бути вирішальною у питанні, якщо ти маєш справу з дітьми. Практика в школі, це не гра і не експеримент, це реальне життя дітей.

2.      Практикантка приходить в клас і не знає матеріал, який готувалася пояснювати учням?

Це ж яким треба бути бездарним працівником, якщо не здатен вивчити те, що за 45 хвилин має вивчити учень. А які жахливі батьки будуть із таких розумово обмежених людей?

Чи це пояснюється не розумовою обмеженістю, а відсутністю сорому, совістю? То знову ж кому такі працівники потрібні і як вони можуть виховувати власних дітей?

3.      Практикантка весь час говорить неправду. Викручується, придумує, кмітливість тут ні до чого, у людини відсутні елементарні межі саморегуляції.

Звичайно, бувають такі види захворювань – патологічна брехня.  Але знову ж кому потрібні такі працівники, у якій сфері вони потрібні. І знову ж чи не аморальним є присутність таких людей у класі, чи можна їх допускати до учнів.

Сьогодні керівникам практики від шкіл наполегливо рекомендовано НЕДОПУСКАТИ до проведення уроків студентів, що виявили не належний рівень підготовки до уроків.

Час збирати каміння…

(Хто не знає значення приказки – зверніться до Інтернет-джерел)